Коли сталась війна в Україні, в будинку, де я мешкаю у Кракові, вирішено організувати місце зустрічі для жінок з України, де вони могли б спілкуватись і отримати підтримку, в тому числі психологічну. До клубу було запрошено фахівців з психологічних практик, що допомагали розвивати вміння самотужки опановувати важкі, тривожні стани. Спочатку я навідувалась туди аби допомогти з перекладом, але згодом приєдналась до занять. В якості спільної вправи я запропонувала цій прекрасній жіночій компанії порозмовляти з однією з їхніх суконь, яка викликає в них певні асоціації, – щоб наблизити свої спогади і спробувати переосмислити їх. Уважність до своєї пам’яті здається мені першою сходинкою на шляху до опанування складних переживань. Кожна з нас вдивлялась в свою сукню, скільки цього вимагало пригадування. Це спілкування з сукнями створило легку, заспокійливу атмосферу, а може й дещо більше...

Проект складається з 18 фотографій (портретів) і відеореєстрації перформансу 10.28' 

2022