Цикл фотографічних перформансів (фотографія в дії)  (півостров Гель на Балтійському узбережжі, Польща. За участі краківського театру “Teatr52Hz”)

 

1.Портрет на тлі Чорного моря, за його відсутності

 

Коли відсутність рідного південного (кримського) узбережжя відчувалась особливо гостро, я шукала його в північному балтійському горизонті, де і народився цей фотографічний перформанс. Горизонт на вигляд був такий самий, але не міг замінити рідний пейзаж — на його місці була дірка.

Я запрошувала учасників моєї акції по черзі відрізати собі з рулону чорної тканини свій шматок "Чорного моря", на тлі якого вони будуть сфотографовані. Далі я пропонувала їм, окрім портрету з умовним "Чорним морем", отримати власну дірку в Чорному морі аби відчути свою відсутність на тлі чорноморського узбережжя. Вирізаючи силует портретованого з тла "Чорного моря", я розмовляла з учасниками, розпитуючи з чим у них пов’язані втрати і як вони їх долають. Ініціатива поз і настрою походила від персонажів зйомки, мені майже не доводилось втручатись я відчувала себе повністю зрозумілою на завершення акції, згортаючи рештки дір "Чорного моря" до смітника, мої співрозмовники зупинили мене закликом ні в якому разі не викидати шматки, бо акція не завершена попереду зшивання дір…

 

 

2. Меса за втраченим домом або маршрути переміщених осіб.

 

 

 

Акція відбувалась на пляжі Балтійського узбережжя за участі краківського театру “Teatr52Hz”, що виконув роль глядачів і одночасно — роль кордону, який пересувався, кожного разу витискаючи втікача. Втікач, біженець, переміщена особа (в режимі безперервності) прокладає собі маршрут кудись у невідоме, намагаючись збудувати нове життя десь поза домом.

Ідея полягала у виході зі статистик, геополітичних міркувань і спробі стати поруч з постраждалим від цих територіальних змін і переміщень. Переміщені особи. Куди? Як? Які умови супроводжують ці переміщення? Лише одні питання. Для людини, яка втратила дім — це переміщення у невідомість.