Так на старовинних мапах позначені території, які починалися за кордоном руських земель. Кордон багато де був умовним, але саме тут тривав бій світоглядів ― осілого і кочового. Роздроблені на той час руські князівства, попри міжусобиці, мали одного спільного ворога, одну велику спільну на всіх загрозу ― Дике Поле.

 

 

В 1380 біля витоку Дону році відбулася славетна Куліковська битва. Разом з середньовіччям, Дике Поле нібито відсунулось і розчинилось у просторі і колишній рубіж, уздовж якого проходила дорога ― Єпіфанський шлях, перетворився на густозаселену магістраль. Замість прикордонного контуру на карті зʼявилася широка лінія, на яку нанизана рясність сіл зі своїми ярмарками, церквами, садибами, пишними парками.

 

На цьому колишньому кордоні, в селі Красні Буйці розташована садиба відомого мистецтвознавця графа Олсуфʼєва. Свій родинний маєток, збудований ще в XVIII ст., він був змушений залишити разом із своєю сімʼєю в 1917-му році. Потім тут був колгосп. Садибу частково зруйновано, а найбільший її будинок, в якому тепер містилась лікарня, згорів в 70-і роки. Деякі з навколишніх сіл ще в 1960-80 розселено як неперспективні. В 90-і роки почали вимирати Красні Буйці.

 

Новітні супутникові мапи з можливістю наближення до кожного будинку, ніби підтасовуючи карти, нічого тут не знаходять. Замість повнокровного життя мене зустрічають густі зарості на руїнах вже декількох імперій. Я стою на уривках дороги тільки залишки сіл навколо відрізків ґрунтової дороги, місцями століттями стоптана земля, обриси садів і парків повідомляють про колишню славу цих місць. Усе, що сьогодні іще видніється на карті вздовж старої дороги-кордону, до відчаю блідо, а поодинокі зустрічні, як тіні, приречені розчинитися в слідах минулих життів дороги, що йде назад в Дике Поле.